Переводы на украинский с русского

Перевод 1

Автор оригинала: Маркіна Марія

Легенда про Охоронницю

 У Рязанській області багато різних сіл і присілків, в яких існують місцеві легенди, перекази та сказання. Ось таку легенду я вам і розповім. У Скопинському районі є незвичайне село, назва його – Іллінка. На мій погляд, це одне з найзагадковіших і найцікавіших місць у Рязанській області.

 У цьому селі є одна легенда – про охоронницю «Книги життя». За переказами, завдяки цій книзі, в Іллінці до сих пір збереглися традиції, обряди та звичаї, які були на Русі ще в стародавні часи. «Книга життя» – книга життєвих правил.

 Охоронниця з’являється в березовому гаю на березі святого озера з «Книгою життя» у руках. Але з’являється тільки обраним. Вважається, що зустрівши її, потрібно чемно привітатися та сказати: «Дай мені книгу володіти світом». Володіти світом не означає стати його володарем, це прохання про мир і спокій у родині, у селі, в усьому світі. І у власній душі.

 Також Охоронниця вважається покровителькою жінок і дівчат. Якщо у дівчини трапиться горе, то Охоронниця може їй допомогти. Потрібно прийти на берег, знайти свою берізку, прив’язати на неї стрічку, сказати: «Допоможи, сестро!» й обійняти березу. Це потрібно зробити тому, що берези в цьому озерному гаю вважаються сестрами Охоронниці.

 В Іллінці все пов’язано з Охоронницею. Навіть якщо подивитися на карту села, то можна побачити, що обриси його кордонів схожі на силует жінки.

 У будинку, звичайно, у ролі Охоронниці виступає жінка.

 І щоб у будинку та в родині все було гаразд, іллінські жінки роблять складний обряд із виготовлення оберегів – ляльок-мотанок. Це прообраз Охоронниці, який допомагає господині оберігати житло від напастей і злих духів. Крім того, є звичай обдаровувати лялькою-домоделкою гостя.

 Ось яке незвичайне місце існує на Рязанській землі.


Перевод 2

Автор оригинала: Дарина Панасюра (1 место на 1-м этапе конкурса, категория 14-17 лет) «Російська шкатулка», 1-й перевод

Російська культура як шкатулка з коштовностями, що дивують і захоплюють. У ній кожен знайде щось для своєї душі. Тут знайомі з дитинства тихі колискові про дзиґу та повчальні казки про закоханих Іванка й Оленку, горопашного Омелю, суворого та справедливого Морозка й добро, яке завжди перемагає зло. Одним зі скарбів стала російська пісня. Вона буває сумною, веселою, наспівною. У ній душа народу чесного, щирого, небайдужого та сміливого. А частівки? Скільки в них запалу й гумору! Під лункі перебори гармоні так і хочеться пуститися в танок!

Перебираючи коштовності нашої шкатулки, неможливо відвести очей від російських візерунків, відомих у всьому світі. Ну як не милуватися хохломою? Червоні візерунки із золотими завитками розповідають про багатство землі та яскраву самобутність Русі. На блакитнооку дівчину схожа ніжна, витончена гжель. Наш погляд зупинився на мереживах. Вони як нагадування про сніжні російські зими, про мороз, що малює вигадливі та неповторні візерунки. І відразу захотілося на «Масляну» з її млинцями, катанням на трійках, веселими забавами! І щоб із зимою, що «згоряє», обов’язково зникли біль, образи, невдачі. А потім у «Прощену неділю» попросити вибачення у рідних та близьких.

А ось і символ весни, відродження – різнокольорові крашанки! Ось уже де простір для фантазії! Хочеш, наноси візерунок, загортай в яскравий папір. А можеш зібрати кошик з яйцями, пасками, свічкою, піти до храму та помолитися про мир, згоду й добробут …


Перевод  3

Автор оригинала: Дарина Панасюра (1 место на 1-м этапе конкурса, категория 14-17 лет) «Русская шкатулка», 2-й перевод

Руська скринька

Руська культура як скринька з коштовностями, які дивують і захоплюють. Уній кожний знайде щось для своєї душі. Тут знані з дитинства тихі колискові про вовчка і повчальні казки про закоханих Іванка і Оленку, безталанного

Ємелю, суворого та справедливого Морозка і добро, яке завжди перемагає зло.

Одним із цих скарбів стала руська пісня. Вона буває сумною, веселою, наспівною. У неї душа народу чесного, відкритого, співчутливого та сміливого. А частівки? Скільки в них запалу та гумору! Під заливисті

перебори гармоні так і хочеться піти в танок!

Перебираючи коштовності з нашої скриньки, неможливо відвести очей від руських візерунків, відомих у всьому світі. Ну як не милуватися хохломою? Червоні візерунки з золотими завитками розповідають про багатство землі та

яскраву самобутність Русі. Блакитнооку дівчину нагадує ніжна, витончена гжель.

Наш погляд зупинився на мережевах… вони як згадка про сніжні руські зими, про мороз, який малює хитромудрі та неповторні візерунки. І відразу захотілося на «Масницю» з її млинцями, катанням на трійках, удалими забавками! І щоб з «Зимою», яка згорає, обов’язково зникли біль, образи, невдачі. А потім на «Прощену неділю» перепросити у рідних і близьких.

А ось і символ весни, відродження – різнокольорові крашанки! Ось де простір для фантазії! Хочеш, нанось візерунок, загортай в яскравій папір. А можеш зібрати кошик із крашанками, пасками, свічкою і піти до храму помолитися про мир, злагоду і добробут.

Перевод 4

Автор оригинала: Ярослав Калінін (2-е место на 1-м этапе конкурса, категорія 10-13 лет)

Чехія – дужа гарна та стародавня країна, розташована в центрі Європи. Я закохався в неї, відвідавши цю країну нещодавно разом з батьками. Серед різних розповідей про відомих людей, мені більш за все сподобалася історія про Яна Гуса, людину чесну, розумну та хоробру. Саме в особистості Яна Гуса я бачу, у чому саме виявляється характер чехів. Це прагнення до справедливості, повага до ближнього, правдивість та щирість, шанування знань і освіти.

Чехія в XIV столітті була країною, що найбільш розквітала не тільки в словїянському світі, але й у всій Європі. Срібні рудники, розвинені ремесла в містах, вигідне розташування на перетині торгових шляхів в самому центрі Європи зробили Чехію лідером того часу. Саме у ті часи була побудована головна визначна памїятка Праги – Карлів міст. Прага була не тільки столицею Богемії (так називалася одна з частин Чеського королівства, поряд з Моравією і Сілезією), але й протягом тривалого часу столицею Священної Римської імперії. Але Чехію того часу турбувало також багато проблем. Головні з них – це засилля німців і підпорядкованість Чеської церкви Ватикану. Треба сказати, що не всі словїяни православні. Так, на Балканах католиками є хорвати і словенці, а в Центральній Європі католицизму дотримуються поляки, чехи і словаки. Після святих Кирила і Мефодія проповідування християнства в чеських землях стало вестися не словїянськими говірками, а латиною священиками, які прибули з Німеччини. Незрозуміла простим людям латина і «дорожнеча» Римської церкви робили ідеї її реформи необхідними в Чехії. Ці ідеї висловив Ян Гус. Він був викладачем Празького університету.

Гус був проти багатства церкви. Розгнівані імператор і папа викликали Гуса123456на собор, пообіцявши, що вони його не чіпатимуть. Вони повідомили Гусу, що у нього буде можливість довести правоту своїх думок. Друзі благали Гуса не їхати. Але той не злякався, хоча й усвідомлював, що прямує на вірну загибель. Перед відїїздом Гус склав заповіт. Суд імператора і папи оголосив Гуса єретиком і поставив вимогу відректися від своїх слів. Але Гус сказав, що не може цуратися і зрадити своїй совісті. «Якщо відречуся, то як посмію дивитися в обличчя народу», – сказав Ян Гус.

У 1415 році Ян Гус був спалений віроломним судом. Тепер ми засуджуємо підлість мучителів Гуса. Саме імїя Гуса і його страта послужили справі збудження чехів від гніту.