Учасник №60

Пісня ночі.

Ніч свої ошатні крила

Над селищем слов"ян розкрила.

Чи то схотіла відпочити,

Чи від ясного сонця скрити

Маленька селище ] трави,

І квіти, й річку, і струмок.

Багато маю я думок.

Можпиво й справді захищала

Від сонця променів яскравих,

Що захотіли ще разок

Луги, і трави, і бузок

Хоча б побачити. Почути,

Які в слов"янів ходять чутки.

Можливо! ніч просто втомилась

Кружляти в небі й опустилась

На землю, трохи відпочити.

Можливо, просто їй набрИДло,

Дивитись з неба остогидпо,

Той фільм, що всі зовуть життям.

Немов допитливе дитя,

Схотіла вона подивитись

Що там і як. А що робити,

Коли із неба все не видно?

Тому опустилась вона швидко

У селище те невелике.

Навколо солом"яні стріхи,

Паркани із гілок вербових,

У стайнях коні й корови.

Але на вулицях - нікого.

Куди усі зникають? Знову...

Ніхто не бігає, не робить,

Ніхто в ліс по гриби не ходить,

Ніхто-ніхто не риболовить

І пяльки-мотанки не робить.

Ніхто пісень вже не співає

І з друзями не розмовляє.

Вже пастухи вернули стадо.

Закінчились усі розваги.

Нема веселощів і шуму.

Ніхто вже із ведмедя шкури

На зиму не майструє шуби.

Не чути брязкання з ковапьні,

А вітер щепками в майстерні

Втомивоя бавитись й затих.

Не чутно хижаків лісних,

Що загарчять, як тільки-тіпьки

Мисливців з засідки помітять.

Ніхто вже не готує їсти.

Ніхто не планува від"їзди.

Ніхто не лагодить взуття.

Хіба оце і є життя?

Ні. Однозначно ні. Ніч знала

Яким життя удень бувало.

Цікаве, дивне, неповторне,

Активне, жваве, кольорове!

А у ночі усі лиш сплять..

Де справедливість Відшукать?

Не чула ніч, як цвіркуни

Свою мелодію вели.

Не бачила, як зірочки

На небі ясно мерехтіли,

Як трави з вітром танцювали,

Як мама доньку нописапа

Й ледь чутно пісеньку співала.

І пісня таломапу-малу

У серце ночі проникала.

І на душі так легко стало,

А на устах усмішка грала.

Все, що до цього думку мало

Новими барвами заграпо.

І зачароване ніч встапа,

Щоб до віконця підійти

Де мати доньку колисапа.

А жінка у білій сорочці

Волосся темне підв"язапа,

Аби воно не заважало.

І лиш вуста її казали,

Немов закляття, ті слова:

"- Спи янголятко, спи маля,

А завтра день новий прийде,

Нові завдання принесе.

І зробиш ти всеі що захочеш,

А зараз віддамося ночі.."

Учасник №62

Моє відкриття Чехії в Україні

Мені уявилось цікавим розповісти не просто про традиції чеського

народу, а про традиції тих чехів які знайшли прихисток на землях України,

про збереження своїх традицій навіть на значній відстані від Батьківщини.

Я Дізналаоь, що у чеських поселеннях Одеської та Миколаївської областей

Мешкають близько півтисячі осіб. Переважно це землероби. Вже не одне

покоління минуло від появи тут перших чеських переселенців, і нові умови

життя, стали звичними для наших сучасників. Кустарне начиння давно

змінили промислові вироби, крій одягу став міським, утвердилася

двомовність. Попри це чехи не втратили етнічної своєрідності. Для їхніх

поселень і досі характерне планування вуличного типу. Будинки побілені,

деякі фасади пофарбовані в яскраві, переважно синьо-зепені, кольори. Житло

ділиться на три частини - хата, Сіни з кухнею і комора. У багатьох оселях і

досі збереглися саморобні різьблені меблі, уздовж стін - ослони.

У харчуванні чехів переважають борошняні й молочні страви, овочі.

Традиційно готують курячий бульйон (поливку), локшину (пудле). З напоїв

чехи віддають перевагу каві і, звичайно ж, пиву.

Національний костюм для мешканців чеських сіл не є характерним.

Виняток становлять лише головний убір та весільний одяг нареченої, що

збереглися в деяких родинах як реліквія. Обов*язковим атрибутом весільного

вбрання є біла квітка з блакитною стрічкою, прикріплена до одягу молодих 3

лівого боку. "

Окрім хліборобства чехи займаються хмелярством. У середині ХІХ ст.

чеські переселенці привезли з собою саджанці культурного хмелю, почалось

успішне розведення його сортів. Незабаром пивоварний промисел став

однією з найприбутковіших галузей.

Давайте візьмемо за взірець збереження національних традицій!

Учасник №59

Іван Франко

На мою думку, видатною особистістю слов"янського світу є класик української і

світової літератури Іван Якович Франко. Вся його творчість - це безцінний скарб. який

відкриває культуру, традиції та душу слов"янського світу.

Всі його художні твори, починаючи від талановитих книжок для дітей «Коли ще звірі

говорили», «Лис Микита», героїчного вірша «Каменярі», епічного роману «Захар Беркут» або

філософської поеми «Мойсей» це справжні шедеври слов"янської літератури.

Славетний український Каменяр - це поет, прозаїк, драматург, вчений. фольклорист,

історик. перекладач та громадсько-політичний діяч залишив у спадщину всім опов"янам.

творчий доробок писаний українською, польською. російською, німецькою. болгарською

мовами. Його мовленнєві здібності посприяли появи нових перекладів та нових творів для

всього слов"янського народу.

Сучасники називали Франка «Академією в одній особі». він володів 14 мовами. За

сорок років активного творчого житгя кожні два дні виходив новий твір письменника (вірш.

новела, повість, роман або монографія тощо). Таким чином, кожного року Франко видавав 5-

6 книжок, що вважається зараз, на мою думку, дуже кропіткою працею. що заслуговує

величезної поваги. Франко доповнював слов"янську культуру поезіями, які було покладено

на музику, тим самим радуючи вухо слухачів. Всі його твори мають глибинний зміст. У казці

«Фарбований Лис» засуджено хитрість та пристосовництво людини. В історичній повісті

«Захар Беркут» змальовано героїчну боротьбу українського народу проти монголо-

татароьких нападників. Вопелюбні слов"яни понад усе люблять рідну землю, готові

жертвувати заради ":ї порятунку навіть власним життям.

Тема народу, його минулого і майбутнього історичного призначення і місця серед

інших слов"янських народів - одна з провідних у творчості митця тем.

Як мені відомо, останні роки життя, Іван Франко був сильно перевтомлений, що

призвело до нервових розладів, хвороб. А перевтомпювався поет тому, що хотів зробити все

для цього світу, що було в його силах. Я вважаю, що це важливо, коли людина не просто

займається справою, яка Ті надихає, а ще й намагається при цьому змінювати на краще наш

світ, нашу культуру, нашу слов"янську культуру, яка може й зараз продовжувати

розвиватися далі. Але, на жаль, наш слов"янський світ має не багато людей, які готові., здатні

та мають змогу робити щось, що посіє зернину, яка згодом виросте у велике дерево, яке

приноситиме плоди у вигляді знань про слов"янський світ та його культуру.

На той час не всім була зрозуміла, особливо владі, глибина думки генія, але зараз ми

відчуваємо цінність цих творів, які змальовують історію слов"янських народів. Все житгя

Івана Франка це приклад служіння творчим ідеалам в ім"я свого народу. В останні роки. коли

в нього була паралізована права рука, від продовжував працювати і писав лівою рукою. В

тяжкі часи Першої світової війни він, на останні копійки, публікував свої твори, а сам втрачав

свідомість" від голоду.

Влада на той час не любила і переслідувала людей які писали правду про тяжку долю

народу чим закликали боротись за свою свободу. два рази Івана Франка кидали за грати у

в"язницю, але наш український Прометей продовжував нести світло людям. Потім вже

Радянська влада приховувала правду про його творчість, применшуючи ії значення. Але, на

щастя, в сучасному слов"янському світі із щедрої Франковоі криниці черпають творчу

наснагу нові покоління письменників, живописців, композиторів та інших митців.

Учасник №54

Хорватія

Одного разу ми з батьками вирішили поїхати на відпочинок у Хорватію, також ми взяли бабусю. Я ніколи не чула про цю країну, тож думала, що все буде як зазвичай - море, пляж, і готель, але як тільки ми прилетіли, я побачила неймовірні ландшафти, які підкорили мене.

Це була незабутня відпуска, хоч тому, що наш готель був росташований на

острові, біля міста Пореч, і його можна було з легкістю обійти за годину. Тобто це було схоже на безлюдний острів і безперечно красиво.

Коли ми вирішили все ж таки виїхати на декілька годин і подивитися Пореч. Ми пішли у найкращий ресторан, по словам наших друзів , і там ми зустріли одного з найвідоміших рестораторів Гордона Рамзи. Так як мене безперечно цікавить цей бізнес, я завжди мріяла познайомитись з такими людьми, як він. Гордон виявився привітною і доброзичливою людиною, тому я вирішила познайомитися і поспілкуватися. Після години розмов, у мене було відчуття ніби я побувала у всіх його ресторанах і могла все відкривати власний. Гордон - це людина, яка надихає, тож було надзвичайно приємно з ним поговорити.

Потім, решту відпустки ми насоходжувалися цією прекрасною країною , яка справила на нас величезне враження.

Отже, сказати , що мені сподобалося, не сказати нічого. Я була сповнена нових вражень і вдячна , що змогла познайомитися з такою людиною і насолодитися Хорватією у повній мірі.

Учасник №49

Подорож до слов’янської країни Польщі Польща — це Європа, а також і слов’янська країна, і навряд чи з цим можна посперечатися. Це країна з цікавими традиціями, смачною кухнею та своєрідною культурою. Кіно, театри, музика та інші фестивалі, які проходять у Польщі - займають найважливіші місця у культурі цієї країни. Крім того, інфраструктура постійно вдосконалюється: будуються нові музеії, галереї та театри.

Сім’я і релігія займають головні позиції в житті поляків.

Практично всі польські традиції та звичаї тісно пов’язані з релігією. Головні релігійні події святкують дуже гарно й урочисто. Поляки вважають, що треба шанувати і дотримуватися всіх традицій і звичаїв. Найголовнішим святом в Польщі є Різдво. Ніч перед Різдвом – це день коли вся родина збирається за одним столом, прикрашають оселю та Різдвяну ялику. Також у Польщі є слов’янські традиції. Найвідомішими є “прощання” з Мажанною та Очепіни. Мажанна – це польське ім’я слов’янської богині яку пов’язують із зимою та зі смертю. Мета ритуалу: прогнати зиму й прискорити пробудження природи. Очепіни – це колоритні весільні забави. Спочатку цей ритуал був поширений у слов’ян, він символізує перетворення нареченої на заміжню жінку.

Традиційна польська кухня мало чим відрізняється від української. Головною стравою є популярний суп “журек”. Журек, дуже схожий на білий борщ, він може поєднувати в собі різні види копчення та овочів.

Подають його обов’язково з вареним яйцем.

Коли ми з родиною подорожували Польщею, мені дуже сподобалась столиця Польщі – Варшава. У цьому місті неповторна архітектура, високі хмарочоси романтична набережна Вісли, численна кількість парків та затишна частина старовинного міста. Найцікавішим є те, що Варшава – єдине місто Польщі в якому є метрополітен. До того ж, у Варшаві немає жодного цирку, а кількість театрів перевищує число кінотеатрів.

На мою думку, це дуже гарна країна зі своїми цікавостями та різноманіттям.